Екологічні проекти спільно з громадою

Найбільші екологічні виклики, з якими стикається Європа, розпочалися з моменту створення європейської екологічної політики. З 1970 по 1980 роки екологічна політика зосередилася на таких основних питаннях: захист флори та фауни, покращення якості повітря, яким дихаємо, води, яку вживаємо, через зменшення викидів забруднюючих речовин. Зараз в процесі прийняття екологічних рішень застосовується системний підхід, який враховує зв'язок між соціально-економічним розвитком та захистом довкілля в призмі глобальних екологічних проблем. В процес екологічного управління задіяні різні сфери суспільного життя: сільське господарство, енергія, транспорт, регіональний розвиток, науково-дослідна діяльність, інновації тощо. Таким чином, пошук оптимальних рішень відбувається в напрямку від ліквідації наслідків до попередження  негараздів. В свою чергу проекти зовнішньої допомоги намагаються врахувати цю синергію та йти назустріч вирішенню екологічних проблем через застосування комплексного міжгалузевого підходу.

            На захист довкліллю стає європейське екологічне законодавство (з 1970 року прийнято близько 200 нормативних актів), однак його впровадження на рівні конкретного населеного пункту, стосовно окремого виду рослин чи тварин,  залишається одним із викликів.

            Так званим містком, який забезпечує сполучення між законодавством та його впровадженням на рівні громади, є громадські організації. З досвідом роботи однієї з перших екологічних організацій Литви, а саме Литовським фондом природи(The Lithuanian Fund for Nature), вдалося познайомитися під час візиту до Литовської Республіки.  Литовський  Фонд природи заснований в 1991 році, одразу після здобуття незалежності. Основна діяльність фонду спрямована на охорону природи, збільшення біорізноманіття, екологізацію лісівництва, сільського господарства. В діяльності фонду можна виділити практичні проекти (становлять найбільшу частку), так звані «паперові» проекти, проведення екологічних акцій (включаючи велосипедні походи вздовж Балтики), проекти з екологічної освіти, інформаційні проекти. Найбільший партнер організації - Європейський Союз. Інструментом європейської екологічної політики є LIFE, який діє з 1992 року. Ця назва походить із скорочення  французькою мовою (L”Instrumentfinancierpourl”environment, в перекладі - фінансовий інструмент для довклілля). Реалізація проектів відбувається в тісній співпраці з Міністерством довкілля Литовської Республіки, яке надає  25% співфінансування в грошовій формі.

Прикладом одного з масштабних проектів Європейського Союзу є проект із захисту болотної черепахи та інших видів, які потребують охорони. Проект відбувається в рамках Натура 2000, що охоплює мережу природоохоронних ділянок. Елементами мережі є типи природних середовищ, рідкісні і такі, що перебувають під загрозою зникнення або руйнування. Разом з цим Натура 2000, як основний інструмент політики в сфері  охорони біорізноманіття на території Європейського Союзу, - це не суто суворий режим, який забороняє людську діяльність. В свою чергу ці території включають приватні землеволодіння та потребують сталого використання, враховуючи екологічний та економічний аспекти. Проблема, яку вирішує проект, полягає в тому, що під час міграції в пошуках кращого місця існування, їжі, партнерів,  різні види тварин мають долати досить великі та складні відстані в межах територій, визначених Натура 2000. Європейська болотна черепаха може пройти декілька сотен метрів за день, в той час як відстань, яку вона має подолати в період міграції складає близько 7 км, та включає ряд небезпек: дороги, сухість в лісах, розораність приватних земельних угідь тощо. Практична діяльність проекту полягає в полегшенні умов маршруту болотної черепехи, зменшенні загроз існування, співпраці з місцевими землевласниками та роз”ясненні можливостей, як допомогти тваринам.

            Серед інших практичних проектів Литовського фонду природи, можна визначити інформаційно-просвітницькі заходи та акції, спрямовані на забезпечення існування більшої кількості зрілих дерев в приватних лісах. Ліси в  Литві є приватною власністю, як правило на одного власника припадає 3,5–4 га лісу, законом дозволено суцільну рубку – максимум 8 га. Разом з цим задля отримання прибутку від продажу деревини майже не залишається старих дерев, зокрема дуже мало зрілих дубових лісів, що негативно відображається на умовах існування окремих видів. 

Цікавими методами контролю інвазивних видів (клен ясенолистий, люпин многолистий) поділилися литовські колеги. До інвазивних видів рослин відносять такі чужинні види, що мають спроможність швидко розповсюджуватися та легко існувати в новому середовищі, в свою чергу можуть наносити шкоду довкіллю, економіці,  здоров”ю людини.  Під час проведення  заходів з контролю інвазивних видів використовують дуже прості речі, такі як косіння стебла та квіток, викопування коріння рослин для їх повного знешкодження. Розглядається метод так званих «контрольованих пожеж» та «управління пожежами». Можливо цей досвід стане корисним для української громади та екологів, які минулого літа на Житомирщині зустрілися з проблемою масового розповсюдження борщовика Сосновського (народні назви «помста Сталіна», «квітка Геракла»),  сік якого викликає сильні опіки, особлива небезпека полягає в тому, що перший дотик до рослин не викликає жодних неприємних відчуттів. Існує версія, що картина ураження соком борщовика лягла в основу древньогрецького міфа про смерть Геракла. В середині 20-го сторіччя ця рослина культивувалася як силосна, в 70-х роках його висаджували повздовж доріг для попередження виходу сільськогосподарських та диких тварин. З часом з”ясувалося, що рослина легко дичавіє та розповсюджується в природних екосистемах, у зв”язку з чим від його вирощування відмовилися, але наслідки швидкої адаптації борщовика пожинаємо ще сьогодні.

Екологічна освіта в дії

Зважаючи на загострення глобальної екологічної кризи, пріоритетним завданням сучасної освіти є формування якісно нового суспільства. Людство зможе вижити тільки у разі формування екологічно свідомого суспільства, поведінка і стиль повсякденного життя якого спрямовані на раціональне ставлення до природних ресурсів та їх збереження. Екологічно свідоме суспільство повинно функціонувати на нових засадах і принципах, де збереження природи вважалося б таким же важливим, як і захист власного життя. Таке суспільство не залежить від економічних сплесків та занепадів. Саме на таких засадах сформувалось поняття стійкий або сталий розвиток (англ. – sustainable development). Міжнародне співтовариство наполегливо закликає до переорієнтації всіх сфер освіти на цілі стійкого розвитку.

З огляду на це корисним та важливим для українського суспільства є досвід запровадження освіти в інтересах сталого розвитку в Литовській Республіці. Одне з яскравих вражень щодо можливостей запровадження екологічної освіти залишилося після відвідання Міністерства навколишнього середовища Литовської Республіки. Тут екологічна освіта розпочинається, як кажуть, з порога.  При вході відвідувачі можуть познайомитися з красою та неповторністю литовської природи з висоти пташиного польоту, зокрема помилуватися озерним краєм Литви, національними природними парками Аукштайтії, Дзукії, а також рікою Нямунас (Неман), Куршською косою та заливом, морськими воротами Клайпедського порту. А допомогає в цьому спеціальна конструкція, яка включає телевізор та тумбу, на тумбі (висотою 60-80 см) лежить розкритий фотоальбом, який демонструє  світлини з висоти  пташиного польоту, а вище розташувався телевізор, на якому можна побачити ці ж фотографії з фотоальбому «Небачена Литва» (Neregeta Lietuva), які постійно змінюються.  

В свою чергу національними природними парками можна помилуватися не тільки на світлинах. Діяльність національних природних парків є вдалим прикладом запровадження освіти в інтересах сталого розвитку. Так, дирекції природно-заповідного фонду, співпрацюють зі школами, вчителями, дітьми та їх батьками як на локальному, так і національному рівнях. На базі національних парків на постійній основі діють «зелені школи», Центри відвідувачів (про які ми розповідали в попередньому Щоденнику) мають спеціальні центри для дітей, де за допомогою інтерактивних методів, комп”ютерних технологій та екологічних ігор дитина може самостійно обрати маршрут для відвідування парку, познайомитися з видами флори та фауни, послухати так звані «звуки природи» (птахів, звірів), «поспілкуватися» з ними. Активно використовується в роботі практика «зеленого уроку», коли проводяться змагання між школами, регіонами щодо складання відповідних програм, сценаріїв, уроків, їх безпосереднім проведенням, обранням найкращого уроку на рівні школи, населеного пункту, регіону та країни. Заходи з екологічної освіти можуть тривати від одного дня до тижня, та включати змагання «Як вижити в природі?», «Урок мрії в природі», проведення конкурсу «Пізнай краще природоохоронні території» (має загальнонаціональний характер, спочатку проводяться змагання із визначення рівня знань про національний парк,  поблизу  якого мекшають школярі, переможці цих змагань йдуть на наступний етап, в якому вже треба знати не лише про свій національний парк, а й про інші національні парки країни), відзначення традиційних та релігійних свят (Свято Івана Купала, День жайоворонка тощо), Свято грибів (передбачає збір грибів, облаштування табору відповідно до національних традицій, приготування страв з грибів, продаж грибної продукції тощо). Ще однією успішною практикою, яка об”єднує дітей та їх батьків на шляху екологічного виховання, є  фотоконкурси  «зеленого маршруту», які полягають у  розміщенні родинних фотоматеріалів в журналах про мандри та визначенні найкращої «туристичної родини».

Звичайно краще один раз побачити, ніж почути. З цією метою представники Мінприроди Литовської Республіки та його агенцій презентували учасниками Єврошколи ПРООН «Сталий розвиток. Досвід Литви» приклади навчальних програм, інформаційно-пізнавальні матеріали з розвитку екологічної освіти в інтересах сталого розвитку, природно-заповідної справи та запросили відвідати національні парки, щоб на власні очі побачити екологічну освіту в дії.

Хотілося б  відзначити, що завдяки діяльності проекту з розвитку зеленого туризму в Житомирській області, проекту з поширення можливостей та переваг сонячної енергії за підтримки  Програми малих грантів Глобального екологічного фонду, представники громади                 с.Веприн Радомомишльського району Житомирської області мали можливість провести свої «уроки для сталого розвитку» для школярів з різних регіонів України, зокрема майстер-клас із виготовлення оберегів та композицій із сухоцвітів, під час проведення Всеукраїнського дитячого екологічного форуму «Діти за довкілля: Майбутнє обираємо ми!» в жовтні цього року в м. Сарни. Такі уроки допомогають дітям познайомитися із флорою рідного краю, вивчити корисні властивості деяких рослин, отримати нові знання щодо використання сонячної енергії для сушки сировини, а найголовніше показують, як можна виготовляти оригінальні подарунки друзям та рідним з екологічно дружніх матеріалів. Обереги та композиції можна виготовляти із пшениці, вівса, чебрецю, чорнобривців, кудрявців, настурцій, рути-м’яти, васильків, нагідок, маточника, польових сокирок, лугової материнки, роман-зілля тощо.

Досвідом організації та проведення таких «уроків для сталого розвитку» українські представники змогли поділитися з литовським колегами, та відзначити їх екологічний та навчальний ефекти.

Розвиток «зеленого туризму»

Закони з комфортом для людини: на прикладі «зеленого туризму»

Створення об’єктів природно-заповідного фонду є одним пріоритетних завдань державної екологічної політики Литовської Республіки. Перед державою стоїть завдання збільшити кількість територій, вкритих лісами, до 34% до 2020 року. На сьогодні в Литовській Республіці налічується 5 національних парків, 30 регіональних парків, 300 заказників, 1 біосферний резерват та 28 біосферних полігонів. Можна сміливо стверджувати, що на сьогодні політика щодо збільшення кількості природоохоронних територій та впровадження заходів із захисту біорізноманіття досягає поставлених завдань, оскільки кожен регіон має свій національний парк. Відповідає за це Міністерство довкілля Литовської Республіки та Служба природоохоронних територій, до якої входить 34 дирекції в регіонах.

І що цікаво, в центрі реалізації такого масштабного завдання стоїть людина, а саме член громади, який проживає поряд з цією територію. Організація природоохоронної території веде до певних обмежень в господарській діяльності. Разом з цим для того, щоб член громади їх не відчув цього на собі та добробуті своєї родини, державою створюються відповідні умови.

На об’єктах природно-заповідного фонду діє принцип «краще показати, ніж сказати», «від пасивного до активного». Відповідно до плану розвитку територій, визначають території, на яких можна проводити сільське господарство. До дозволених видів діяльності відносяться: рибна ловля, збір грибів, ягід місцевими мешканцями, розвиток мережі зелених садиб, до яких переходять звичайні сільськогосподарські садиби, ставши на зелений шлях розвитку. З метою збереження самобутності регіону та приваблення туристів за підтримки Товариства етнокультури видані методичні посібники на тему «Як побудувати садибу в старовинному стилі з використанням сучасних енергоефективних технологій та матеріалів».

З метою розширення видів діяльності місцевими мешканцями їм пропонується надавати екскурсійні послуги, для чого започаткований курс «зелений гід».

В національних парках діють екологічні маршрути. Є території із спеціальним статусом: в таких резерватах створені природоохоронні зони (тропи), і лише по них можна ходити в супроводі працівника резервату, на таких територіях може бути відкрито для відвідувачів лише 5% території. Інспектор є зв’язуючою ланкою між дирекцією національного парку і місцевим жителем. Система стягнень спрямована в першу чергу на попередження, в разі порушення певних вимог вперше, штраф може не застосовуватися.

Місцевих мешканців заохочують охороняти рідкісні види. З фермером укладають відповідну угоду, наприклад підтримка болотної території як природоохоронного об’єкта, або охорона рідкісних видів птахів, якщо ти є власником лісу. За природоохоронну діяльність місцевий мешканець отримує винагороду. Тракайський район Литовської Республіки успішно впроваджує таку практику за підтримки Європейського Союзу.

В 2/3 національних парках створені Інформаційні центри (в першу чергу за підтримки фондів Європейського Союзу). І що вражає, що це не маленький «будиночок на курячих ніжках», а великі 2-4 поверхові споруди, які надають великий спектр послуг. Зокрема окремі територіальні громади відкривають свої інформаційні пункти в цих установах для популяризації діяльності та переваг серед зелених туристів. Інформаційні центри виконують важливу інформаційно-просвітницьку функцію для реалізації завдань екологічної освіти та освіти для сталого розвитку. Про це в наступній тематичній добірці Литовського щоденника.

Завдяки Програмі малих грантів Глобального екологічного фонду в Україні Проект з розвитку зеленого туризму на Житомирщині, мав нагоду поділитися своїм досвідом в розвитку пілотної справи «зеленого туризму» з литовськими колегами, презентувавши збірку англійською мовою «Невідома Житомирщина: зелений туризм від щирого серця», а також українські обереги з сухоцвітів, виготовлені громадою с. Веприн Радомишльського району Житомирської області.